Коли в селі копають картоплІ
й димок гіркий снується із бадилля,
мішки біліють, наче кораблі
між куп давно покошеного зілля.
Прийдешня осінь вибрала сукно,
джміль конюшину вусиком лоскоче,
самотній клен у жовтім кімоно
останній лист дарує неохоче.
туман кидає сіті на баштан,
а плуг на зяб дере сорочку поля.
Засмаглий місяць кинувся в лиман.
Потріскалася у стручках квасоля.
Курличуть емігранти-журавлі,
Бреде над полем невблаганна злива,-
коли в селі копають картоплІ -
я відчуваю як стаю щасливий…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277297
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2011
автор: Михайло Плосковітов