Стара дорога і береза, мов свіча;
у лузі за горбом тече дзвінкий ручай.
Пробивши товщу затверділої землі,
вода цілюща поривається в політ.
І мерехтять колючі бризки у траві –
немов блискучі сльози, чисті та живі.
Скидає верба листя у тривожнім сні;
тужлива пісня серце сковує мені.
Біжить вода свята в незвідані краї;
щезає свіжість і втікають дні мої.
Схилились трави, як в передчутті біди –
все оживе, лиш я не повернусь сюди.
24 – 26. 08. 2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277105
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2011
автор: Ігор Бринцев