Я бачила сьогодні зорепад...
Підняла голову і рахувала зорі
І серце захлиналось від принад
Яскравих вогників в небесному просторі.
А зорі відбивались у очах
І тихо мерехтіли від цілунку вітру
Й нове життя розпочинало шлях,
Знайшовши в Всесвіті свою нову орбіту.
А небо таке чисте, як сльоза,
І до безмежності було таке глибоке,
Що потонуло все у небесах,
Земля поринула в їх синь і даль високу.
А зорі!.. Як незнаний режисер
З куліс небесного лялькового театру
На сцені Всесвіту дає концерт :
На тонких ниточках горять зоряні ватри...
Я бачила як падає зоря :
Зривається у прірву і за мить згасає...
Жаль, що скоривши гори і моря,
Таку красу ми дуже рідко помічаєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276442
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: Просто Тетяночка