Знов літнє сонце душу крає,
Осінні туляться думки.
А літо в квітах вже згорає,
Та серце гріють нагідки.
Запах чебрець побіля річки.
Он хвилька хвильку доганя.
Від вітру хиляться смерічки...
Я йду по стежці навмання.
Як море поле... Різнотрав"я...
Чомусь світлішають думки.
Вони нудьги мене позбавлять,
Пісні поллються, як струмки...
Знайду на рани серця ліки,
Образи з серця всі зітру.
Всі негаразди невеликі
Розвію в полі на вітру...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276303
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2011
автор: Н-А-Д-І-Я