"КОХАНИЙ ЧОЛОВІК" ( про м.ЛЬВІВ)
Я усміхнуся ранкові в обличчя,
Відкрию вії, впущу світло в око.
Дістану тіло із теплого попелища,
І вип’ю склянку росяного соку.
І буду танцювати на тротуарі,
Всміхатись щиро хмурим перехожим.
Примічу собі, ніби на базарі,
Найкраще місце - до мене рідним, схожим.
Стану його дружиною і другом,
Наші розмови будуть щирі, без секретів.
Додому повернуся пахучим лугом,
І п’янітиму від запашних букетів.
Він розкаже світові, що закохався,
А я мовчки пронесу свою любов.
Такий красень, в колір золота убрався,
Знайти б мені від старості прибор!?
Своє серце поховаю під бруківкою,
Туман у парку обійме навіки душу.
Стану зів'ялою кленовою листівкою,
Уся твоя – ця клятву не нарушу!
В якому виді – це не так важливо,
Адже ми разом напротиріч рокам.
Та сонце посміхається зрадливо,
Не вірить навік зв'язаним серцям.
СТУДЕНТ
Дорога, дощ, вечірній Львів,
Коктель із щастя та адреналіну.
L'Радіо , душевний спів,
У океані емоцій просто гину.
Дорослі, теплота, троянда,
Заповнюють бадьорістю мій стан.
Гуртожиток, "Живчик", гаряча ванна,
Навчання холодного повний стакан.
Романтика, теплі слова, ніжність,
Відстань скорочується на мить.
До ранку ще ціла вічність,
Студент жагою до життя горить.
Прокинулись, зібрались, у мандри,
Знову в матриці наші тіла.
Пари, танці, червоні троянди,
Пульсує швидко невтомна жила.
ДРУЖБА
«Дружба» остання зупинка,
У трамвайному салоні сміх.
В уяві картопля і шинка,
У подруги вистачить на всіх!
Кава, печиво, апельсини,
Приправа незвична – слова.
Хлопці, знайомі, машини,
Фантазія наша жива.
Навчання, сон, ще книжки,
Прогулянка у безмежному «гуглі».
Новини – ось наші стежки,
А очі великі і круглі.
Сусіди-ворони за стіною,
Сон ще на кріслі сидить.
Назвала б це життя грою,
Та тільки злий той, хто не спить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276105
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2011
автор: Lili