Літо в жовтих фарбах догорає.
У німій зажурі старий сад.
Ось пташками листя облітає...
Яблук спілих чую аромат.
Змійкою прослалась жовта стежка.
Оксамитом встелена земля.
І літА заплутались в мережці,
В тій що доля, сміючись, плела.
Я без тебе осінь зустрічаю...
Пусткою повіяло в саду.
Може, зараз й ти мене згадаєш?
На хвилинку тільки украду...
Яблуко упало й покотилось
На давно зів"ялу вже траву...
Ну чого ж ти, серце, зажурилось?
Я свою журбу переборю...
Вже останній промінь погасає.
Холод пробігає по спині...
Яблуками спілими стрічає
Сад, що тихо тоне у імлі..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2011
автор: Н-А-Д-І-Я