- Діду, га, діду! По телевізору знову про незалежність говорять. Будете слухати?
- Вже йду. От лишень Лису в холодку прив"яжу та пити дам, а то з пасовища так додому гнала, що я ледве за нею встигав.
- А нас нині вчителька збирала, про школу говорили і про незалежність теж.
- І що там вчителька про незалежність говорила?
- Та казала, що то велике державне свято. Щоби в той день збитків не робити, а вдягнутись по-святковому і йти на майдан - там про незалежність багато розкажуть, пісень заспівають і гопака станцюють. А що то, діду, і справді таке велике свято?
- Ех, хлопче! Малий ти ще та нерозумний. От уяви, що тебе нізащо-ніпрощо у коморі закрили і заборонили геть усе: гратися, телевізор дивитися, ласощі смакувати, а в один день ти за двері смикнув - вони і відкрилися. Скажи, ти той день пам"ятати будеш? Він стане для тебе святом?
-Гм...Певно що так.
- Ото, хлопче, і народ весь той день пам"ятає і святом величає! Дехто, як от я, вже думав і не доживу до нього, а бачиш - 20 років святкую. То як, підеш на майдан?
- Обов"язково піду, діду! Треба послухати про ту незалежність, а то і справді в коморі закриють. Та й вишиванкою хочеться похвалитися - мама таку гарну вишила.
- Разом підемо, внучку. Ми тепер завжди разом ходити будем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275783
Рубрика: Нарис
дата надходження 18.08.2011
автор: Борода