Залишила сонце за горою,
Змучених птахів в тумані.
Стану я із гір водою,
Стану правдою в омані.
Серце твоє огорну собою,
Пар здійметься від тепла,
Паром стану, і з грозою
Я торкнусь твого вікна.
Сонце спить вже за горами,
Сохне скло від вітру літ.
Спий мене зі скла губами,
Не лишай в проваллі світ.
Забери мене у тіло,
Заховай в собі від болю.
В дім твій щастя прилетіло,
Горе заблукало в полі.
Хтось проллється із грозою
В поле, де блукає горе.
Місяць щезне за горою,
Без дощу засохне море,
Через заметіль натхненну
Сум згадається забутий…
Через метушню буденну
Хтось тобою був почутий…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275738
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2011
автор: Sukhovilova