Мабуть, я все таки тебе кохаю,
Ти як “чеширській кіт”, я знаю.
Ти найпрекрасніша особа,
Яку я бачив й твоя врода
Мене із розуму звела, до неба,
Я підіймаюся і все що треба
Для тебе зроблю я, повір,
Як хочеш, я нарву тобі сто зір.
Й до місяця дістануся за тиждень,
І подарую його на Великдень,
Коли по полю стрибають зайці,
Я все ж дістану й принесу його тобі.
Тому що я не в силі описати,
Те почуття, якого не забрати,
І що я відчуваю з вас ніхто не зможе
Забрати все… та й зовсім і не гоже.
Для мене заздрити даремно,
Тому що почуття те не взаємне,
Й хоча я руки опускати не збираюсь,
Та відчуваю, що ще трішки і зламаюсь …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2011
автор: Віктор Непомнящий