Надоїло, важко якось,
Хочеться, відлетіти, полетіти,
Втекти від всіх!
Але як без них жити?
Вони ж бережуть мене у цьому світі,
Щоб я не впав й не заблукав у ньому.
Чомусь усе не так й не так.
І гірко якось, руки терпнуть,
Душі у грудях, мало місця,
Розірватись хочеться на частки.
Може вона така пуста й розірвана уже?
І літають дрібні частинки,
Шукаючи місця в тілі.
Та тісно їм отут,
Хочуть виходу на волю.
Але шляхи для них іще закриті...
16.08.11р. 23:24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275644
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2011
автор: Василь Великий