Сідає сонце за горою,
А місяць сяявом блідим
Знайомий погляд твій до болю
В моєму серці освітив.
Далеко зараз ти від мене -
Між нами кілометри й дні,
І ця розлука незбагнена,
І тільки телефонний дріт.
Над нами зорі тихо сяють -
Бліді, безжалісні і злі,
А я лиш зустрічі чекаю,
Хоч і не знаю, що у ній.
Можливо ти мене відкинеш,
Немов назойливу сльозу,
А може також серцем линеш
В травневу лагідну грозу.
Я встану рано й назриваю
Для тебе квітів чарівних -
Я втратити боюсь кохання
Й майбутніх спогадів сумних.
...Ти підійдеш і поцілуєш,
І скажеш тихо:"Не сумуй...
Всіх мрій в житті не побудуєш,
І радість й сльози поруч йдуть!"
Я пригорну тебе в обіймах
Загляну в очі, й тихі сни
Мого кохання й нетерпіння
Розквітнуть подихом весни...
Й куди б не завела нас доля,
В які незнані ще світи -
Не хочу бачити я горі
В душі твоєї доброти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275633
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2011
автор: Андрій Мигорович