Пародист, котрому не дано. Уривок з поеми. Ч. 3

Ти  написав:  «Любов  ще,  може  бути,
В  душі  моїй  не  згасла  до  кінця…»
Тут  пародист  приперся  -  чорт  на  ступі:
«Та  трахни  ти  її  ще  до  вінця!»

Ти  написав:  «Красиве  чи  корисне?
Троянди  краще?  Може,  виноград?»
А  пародист:  «Як  рак  у  вухо  свисне,
Тоді  і  взнаєш,  мій  цікавий  брат»

Ти  написав:  «Така  любов  буває
Одна  на  тисячу  з  найкращих  літ»
А  пародист  на  те:  «Гормони  грають…
Ти  збігай  до  Тетяни  через  пліт»

Ти  написав:  «Ромео  і  Джульєтта  -
Нема  на  світі  повісті  сумніш»  
А  пародист:  «Карету  нам,  карету!
Ми  у  Верону  їдемо  скоріш!»

Ти  написав:  «Летять,  летять  у  небі
У  міжпланетний  вирій  НЛО»
А  пародист:  «Насправді?  Ну  це  ж  треба!
Над  автором  експериментів  не  було?»

Ти  напиши  рядки  хоч  геніальні
З  сюжетом  action,  як  у  тім  кіно  –
Спаплюжить  їх  бездумно  й  тривіально
Той  пародист,  котрому  не  дано.


17.08.2011  р.


*  Повністю  поема  "Пародисти"  -  ось  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266886

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275512
Рубрика: Поема
дата надходження 17.08.2011
автор: Le Magnifique