Настане час і відізветься доля
Піснями у гаях, колоссям в житнім полі.
І заспіває серце, долі усміхнеться,
І на цей усміх доля відізветься.
Все пригадає: радості й невдачі
Вона промовить: «Так було, юначе ».
Притупить біль, загляне правді в очі,
Її слова були завжди пророчі.
І нас візьме з собою в чисте поле,
Я їй скажу: « Ти моя рідна, доле,
Люблю тебе, люблю життя і волю,
І дякую, що маю таку долю!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275376
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.08.2011
автор: Віталій Назарук