Згубилися слова і нічого сказати
Чи сніг чи дощ, чи день чи ніч
Нема натхнення і крізь темряву й прокляття
Прийшла до тями і немає смутку
А ти ж шукаєш у душі притулку
В пітьмі прощення проклятий навіки
Ти вириваєш серце із грудей
Воно ледь б'ється та нема від того втіхи
Ти звір, який втікає від людей
Ти одинокий пес, що від самотності страждає
Ти птах самотній, крила що згубив
Один на світі і ніхто не знає,
Куди думки свої подів
Кому продав ти душу світлу, щиру
Й яка була тому ціна
Самотність пекло, й знаєш нині
Людина без душі завжди одна
Так, вічно житимеш, але в пекельних муках
Й запам'ятав воістинно прості слова:
"Так легко жити, коли вільні руки,
Та набагато краще, як є вільною душа"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274862
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2011
автор: Владика Віта