Автор: Мирослава САВЕЛІЙ,
У чому сенс нашого життя? Чимало філософів, поетів, письменників та й не тільки задавали собі це запитання, шукали відповіді, писали знамениті праці. У кожної людини є свої цінності, своє бачення реалій життя, свою думка.
Всі ми добре знаємо, що ніщо не дається людині так легко і не ціниться так дорого як здоров’я та наша свобода. У когось цінністю є сім’я, у когось праця, кар’єра, гроші, слава. А ще знайдуться такі, які виведуть свій сенс життя у фор-мулу, щось на кшталт: «сім’я + кар’єра». Хтось вбачає свій сенс у вічному та пре-красному почутті з мелодійною назвою – кохання.
На мій погляд, сенс життя – у вмінні прожити та пропрацювати, отримуючи при цьому насолоду; вміти посміхнутися сонцю, що зігріває душу та тіло теплом, у шепоті природи, що нас оточує; у гармонії людських стосунків; у миті що має для нас велику цінність; у розумінні того, що ми робимо добрі справи.
Але чи вміємо ми довести розпочату справу до її логічного закінчення? Джо-натан Свіфт у свій час говорив: «Небагато таких, які живуть сьогоднішнім днем. Більшість готується жити пізніше». Інколи, ми подумаємо та видаємо на-гора: «Ще встигну… Ще є час…» А можливо саме сьогодні і саме в цю мить є наш шанс – наш потрібний час та наше місце під сонцем у здійсненні нашого задуму.
Мрія. Може ця капризна пані, плід нашої багатої уяви і є той сенс життя? В одній пісні є такі слова:
Без пори не родить жито,
Без пори вода не шумить.
Без мрії не можна жити,
Без мрії не можна нікого любить.
Може на все про все є свій час, передбачений Творцем Небесним; час, коли наші думки, ідеї, плани втілюються у реальність заради нашого з Вами сенсу бут-тя?
Отже, сенс життя у кожного різний, але закон якому він підпорядковується та-кий:
1) жити згідно «золотого» правила моралі – ставитися до інших так, як якби ми хотіли, щоб інші ставилися до нас;
2) пам’ятати, що наші права закінчуються там, де починаються права інших;
3) вміти радіти життю та не заздрити іншим, тому що заздрість нівечить на-ші душі як іржа залізо;
4) вірити, що краще попереду, не здаватися та не розчаровуватися, щоб не трапилося б на нашій життєвій дорозі, бо в житті бувають і темні, і світлі смуги, що чергуються. Завжди однаково не буде, інакше ми б не відчули б цієї межі, не вловили б присмаку буття, не вміли б цінувати та порівнюва-ти. Звідси випливає, що все – в наших руках.
Потрібно зупинитися, переглянути сторінки минулого, щоб крокувати в май-бутнє.
Успіхів усім нам у власному сенсі життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274848
Рубрика: Нарис
дата надходження 12.08.2011
автор: Мирослава Савелій