Де ми, друже мій, ще не ходили?
По яких стежечках не блукали?
Ми всю подорож проговорили.
Й на останок чомусь замовчали.
Поцілунок – вагома причина,
Щоб заповнити довге мовчання.
Не поводь себе наче дитина.
Поцілуй вже мене на прощання.
Доторкнулися щічок долоні.
Мої губи твої зустрічають.
І уже в добровільнім полоні
Непогано себе почувають.
Ти цілуєшся, мовби востаннє, -
Неможливо вуста відірвати.
Затягнулося наше прощання.
Та й не варто було починати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274735
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2011
автор: Наталка Кольоровісни