Усміхнена білявка мила,
Шукає вену, аорту чомусь – ні.
В очах немов цілюща сила
Й спокуса в зіницях глибині.
Пірнути б в зіниці глибочінь,
Скарбниці вхід? Звичайно, теж!
Роса жіноча як ключ до інь.
І пророкує насолоду поза меж.
*********************
Лікуюсь я, чудовий персонал,
Лежу, щось крапають у вени кров,
То Оля медсестра вливає шал,
Лібідо-потяг і Земну Любов.
Укол пекучий – такий то лік,
Лиш як нагнеться – не так уже пече.
Краса жіноча лікує світ,
Торкнутись поглядом і чимось ще…
**********************
Яка жіноча постать, не як усі!
Так манить вигин ніг і те, що вище…
Зникає, мов сонце у нічній росі,
Та аура її з собою кличе.
Дивлюсь у небо, в день й нічне,
Чекаю милосердя у Лелі й Ра*,
А ну ж бо жаром зірка запече
Байдужий погляд медичних Олі зваб.
*************************
Чи то лиш жарт? Та ні, чого ж Ви так?
Я позитив і щирість Вам несу.
Про це писав також і Гіппократ
Й Рембрандт змальовував оголену весну.
*****************
Байдужість вражень, мабуть Твоїх,
Та буду я писати вже а «Ти»,
З Тобою в герці мій шал поліг,
Над річкою розвела Ти мости…
23.07., 28. 07.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274544
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.08.2011
автор: Ярослав Дорожний