Коли долонями торкаєшся душі,
коли вдихаєш зранку сонце з мого тіла,
здаються ангели нам зовсім не чужі...
Земля, здалось, у пульсі раптом затремтіла.
Коли настане день, сріблясто-золотий,
захочеш далі жити - дико і нестримно!
І поглядом - водночас грішним і святим,-
мене обіймеш так, неначе це таємно.
Коли не стане сил, щоб встати і піти,
коли забракне слів, щоб знову попрощатись...
Не йди! Залиш свої надумані світи,-
дозволь мені тобою тихо милуватись.
Коли долонями торкаєшся до мрій,
коли ти перед сном знімаєш свої крила...
Коли ти не один... Живи! Кохай! Радій!
Тримай щодуху нас!... Я так ще не любила....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2011
автор: Галинка)))