Самотній Бог розсипав блискавицю,
Тепер вона здається не страшна,
Коли в таких сполоханих зіницях
Своїм теплом торкаюся до дна.
Без сумніву, не стерти, не забути
На тлі образ вчорашню заметіль.
Та нині щось розжарене у грудях
Свій закуток віднайде в суєті.
Пробачення лунають, мов відгомін
Поразок злих чи добрих перемог.
В сумних очах залишиться на спомин
Щаслива мить, що дав самотній Бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274466
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2011
автор: Halyna*