Знову залп, знову щось не зрозуміле?
Мліє серце, душа хворіє,
Для чого даровані ці почуття знемоги?
Безглуздя це і маячня!
Чому не можна просто слухатися розуму?
А серце кинути десь в нікуди
В провалля,в штольню, в темнім гробі закопати
І стати просто жити, щоб не відчувати самоти.
Немать бажання когось обняти,
Квіти, щоб не хотілось комусь подарувати,
А жити так немов хижак
Без почуттів і співчуттів.
Щоб вбити всім своїм єством усіх,
Не розбираючи, що хтось для мене
Колись був дорогий....
01.08.2011р. 17:56
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274445
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2011
автор: Василь Великий