Пам"ятаєш запах сінокосів,
Від яких хмеліли серце й голова?
Через луки йшли з тобою босі,
Пахли квіти молодим вином й трава.
Поверталися в свої ми весни
І скидали непомітно літ тягар,
Крига давньої образи скресла,
Зникли тіні і розлук, і впертих чвар.
І забулися зимові ночі,
Що наповнювали біллю наші сни.
Серце серцю ніжно прошепоче:
"Чуєш пісню незабутої весни!?".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274009
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.08.2011
автор: Радченко