Смак ніжної м’яти застиг на губах,
Ти щастя промінчик зберіг у руках,
Ваніль, наче крем, по судинах тече,
У серці вогонь так нестримно пече.
Вінілове небо над нами висить,
Старенька платівка завзято дзвенить,
Для тебе заграв такий дивний рінгтон,
Здавлю телефон, наче сильний пітон.
А наше життя - то не гра у театр,
Та вивчив ти ролі, читаєш завзято,
Шкода, що костюми не з тих ти вистав,
Щоразу на зустріч для мене вдягав.
Повісь свої маски у шафу далеко,
Не хочу надуманих ліній-сюжетів,
Який ти насправді, спробуй, згадай,
І волю коханню, я прошу, надай!
Розбила сьогодні ущент я гримерку,
Пролиті всі сльози забрала в відерку.
Росою, що зранку до сонця сміється,
Обличчя умий, нехай щастям наллється.
Хай зорі цілують у щоки щоночі,
Життя, як пір’їнка, хай душу лоскоче,
Пусти свої руки, зніми чорний плащ,
Не будь ти для себе, як грізний палач.
Маленька кімнатка хай стане нам раєм,
Ми спокій душі лиш так відшукаєм,
Кохання, як пташка у дім залетить,
І ніжний вогонь на стінах тремтить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2011
автор: Galkka