Відходять роки у далеку далечінь..
І час біжить крізь пальці, мов пісок..
Підніму очі я в небесну і глибоку синь..
На твої плечі впав вже сивий волосок..
Єдина ти, кого люблю я до нестями..
Рідненька, ти дала мені в житті усе.
Моя любов зростає із роками…
А моя доля щастя у собі несе.
І все проходить у буденності щоденній,
Яка, немов бурхливе джерело..
Твої поради, і твої благословення –
Немов квітучий рай для серденька мого.
Я вдячна,мамочко, що йдеш зі мною,
За те, що чую ніжний спів дібров,
Я вдячна тобі ластівочко мила моя,
За те, що ти дала мені життя й любов!
Як хочу Всесвіт прихилить до твоїх ніг,
І щоб твій біль розтанув у віках.
У нашому житті не вічний білий сніг,
Він наче перелітний,сизий птах.
Живи рідненька, сотню довгих літ,
Покличу Янголів тебе охороняти,
Щоб ти не знала ані сліз, ні бід…
А внуки будуть радість дарувати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273673
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.08.2011
автор: Sukhovilova