Час невпинно тече і скрегоче,
Прохання людей і слухать не хоче,
Годинник секунди весь час вибиває,
А зараз хтось точно щось цінне втрачає.
Молились до нього обличчя не раз,
Шукали дві тисячі жалісних фраз,
Просили хвилинки свій біг зупинити,
Бо щастя так хочеться вічно любити.
Немає у часу ні жалю, ні болю,
Біжить, наче хтось спіймає в неволю,
Не зможуть і стрілки звернути назад,
Неначе він ловить від цього азарт.
Мовчазний горе-свідок усього живого,
Він бачить народження, ходить під Богом,
І все, що ти встиг, до чого ти йшов,
І смерть вже зробила на важелі шов.
Біжить, як нестримний і злий буревій,
Не видно його через злиплість тих вій,
Для мене ж хвилини пливуть за годину,
Без тебе так пусто, нема середини.
Коли я чекаю на довгий дзвінок,
Неначе навмисно не робиться крок,
І стрілки на місці чомусь зависають,
Що я розриваюсь, напевне не знають.
Коли був ти поруч, неначе скажені
Літали зорі за сонцем у небі,
Чому так не чесно години ідуть,
Не раз бурно сльози по щокам пливуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273637
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2011
автор: Galkka