по закінченню будь-якої історії
ми лічимо дні покалічені до народження нової
як перелітні птахи завжди хочемо
хоч колись полетіти із клітки у вирій
і бути вільними знову
не зробивши ніякого злочину
це добре що хоч віримо в це
бо серце то вільне а доступ закритий нажаль
шукаємо нових подій і вражень
хоч навмисно нас поглядом жалять
і словами інколи дражнять але то пусте
відпускаємо цей сьогоднішній ранок
і ніби ще рани не кровоточать аж надто
але всерівно ідемо поважно
крізь натовп людей
не зронивши зворотнього погляду
промовисто кажемо
та пішло воно все!
стискаємо міцно уламки майбутнього
і літери ліпимо разом у купу
одягаємо одяг зім'ятий і дутий
проводжаючи гвалтуємо дні от перший і другий
одним пострілом вбиваємо кожного
ми просто дорослішати хочемо майбутнє пророчачи
не дивлячись у очі простому прохожому
просто проходимо
просто вмираємо
навмисно довіряємось але вже не кожному
втрачаючи ми знову знаходимо!
бо серце то вільне
а йому ж то жити хочеться
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273576
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.08.2011
автор: Роман Штігер