Лиш вії примружила й мов провалилась,
У сон неспокійний, важкий задивилась:
Кімната, осяяна сонечком літнім,
В дверях юна діва в вбранні тогосвітнім.
- Чи знаєш хто я? – загадково спитала.
- Так, ти – моя смерть, але я не чекала!
У мене, поглянь, ось дитинка маленька,
Потрібна ще крихітці любляча ненька.
-Навіщо прийшла!? – ніби вдвох запитали.
-Та я не хотіла, мене викликали.
Хто викликав, рада тобі показати,
Та більше нічого не можу сказати.
В прочинені двері в сусідній кімнаті
Я бачу застілля, знайомих багато.
- Он та, що сидить за столом біля краю.
Мені уже час, я тебе покидаю.
Я вмить підхопилась, розплющила очі,
Не спалося більше мені тії ночі.
Під боком сопе янголя солоденько.
-Спи, сонечко ясне, спи, доню рідненька, –
Промовила стиха в фіранку відкриту, –
Мені дарували життя з того світу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272920
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 31.07.2011
автор: Інна Серьогіна