Долю думками нездолаєш,
Вона нам гордо дивиться у слід.
В душі її не заховаєш,
Не перейдеш на перекір у брід.
Самотня доля плаче й рветься,
Летять іскринки блискавиці в слід.
Переживає й не здається,
Та береже свій повноцінний рід.
Без долі гірко всім живеться,
Та видно така доля у житті.
Вона то плаче, то сміється,
То виливається у почутті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272812
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)