Серце болить, полетіти в блакить мені, мамо,
Хочеться білою пташкою вільно так само,
Сили набратись від вітру, а світла від сонця,
Звісткою доброю тихо постукать в віконце,
В небі між зорями та й покружляти,
Горами, долами до тої хати,
Де поселився сум, долі немає,
Звільнить від жалю й дум, що душу крають.
Він і вона біля того вікна будуть ждати:
-Як із хорошим, то можеш до нас завітати!
Може, тоді б у них щось і збулось, моя мамо,
Гарно, на диво казково скінчилась би драма,
Нехай би ліс сухий забрав погане,
А ранок розігнав густі тумани
І заспівала б я, і пораділа
Була б душа моя пташина, біла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271949
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2011
автор: Віра Нагорна