крижані дельфіни крізь пустоти мого зору...
на радощах їм хочеться пролетітись вулицею,
втопитись на тротуарі поки горить зелене світло
чи вкотре залишитись непоміченими.
а я з дельфіном на шиї стрибаю крізь стіни,
зчитую цегляні істини і передчасно старію.
ти казав їм потрібна чиста вода, а не шкіра,
що наче берег омивається солоністю двох океанів.
мусиш терпіти нас, читаючи подумки вголос,
розсипати розділові знаки мені на лице
і запевняти, що спрагла до неба, я колись помру
від зірки, котра переріже моє горло своїми кутами.
я б радо у це повірила... та якір у формі дельфіна
і десять хвилин зеленого кольору поспіль...
і сняться щотижня блискучі небесні мечі,
лоскочуть тишею єдиної зустрічі, а потім зникають.
твій голос звучить непідробно і зоряно,
можливо тому я давно вже його не чую.
ти кажеш, що в кожних очах хтось знаходить себе
чи то неодмінно губиться...
мені б тільки вижити в нетрях цього лабіринту,
знаючи, що не лише любов буває невзаємною...
крижані дельфіни крізь пустоти мого зору...
__і тепло мені приростати до тебе,
знаючи, що для кожного з нас це тимчасово__
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271861
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2011
автор: Biryuza