Плейкаст від AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1613913/2fd13202f1d3037ef4a7e9f0dbc88039716a0c42pl
Тягне ніч із фіранок передранішню сірість латаття,
У гущі кавовій втопивсь недопалок сутулий,
Знову сон не наснився, і до відчаю хочеться плакати,
Фіфті-фіфі: хоч,- врізайся у стіну, а хоч, як-не-як, - вирулюй.
Отак і живуть мої ночі з розхристаним тілом,
Майже схожим на душу, абрикосово-зм'яклу від спеки,
До якої торкалась твоя, хоча не торкалися руки
У спотворених складках вологих простирал
Синкопічністю серця, спровоковану ритмом дарбуки.
День прийде із дощем, і побільшає знову озону,
Тільки ти не забуть поливати квітучих гераней
На одному з великих вікОн мого аномального раю...
Хай продовжиться літо, ще не час мені в демісезонне,
Поки тепло, я розкрита до жовтих тичинок, знаєш….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2011
автор: Лана Сянська