Рипить ярмо. Немов дві сиві хмари,
Поволі, повагом ступають два воли.
Споконвіків у споконвічній парі
тягнули плуга і в сьогодні притягли.
Поперед ними - грає косовиця!
За ними чорна, мов полив`яна, рілля.
А над ріллею - нетутешні птиці,
дві славні птиці звідкись звіддаля.
А Простір, що міняє дні і ночі,
Леміш стирає. Ге-ен ще до Могили...
І хоч пташки про гарне щось туркочуть,
Та в однієї ширший розмах в крилах.
...І йдуть воли по волі Батька й Сина.
І квилить птиця, та, що слабша на крилі.
І кружеляє згублена пір`їна,
І западеться у полив`яній ріллі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270331
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.07.2011
автор: Валя Савелюк