Сівим в електричку,
Потягла ня в гори,
Лягим пуд копичку
В зеленоє море.
Буду ся дивити
На хмарки у небі.
Свіжий воздух пити,
Што мені ще треба?
Годенім лежати,
Доки сонце зайде.
У траві високій
Нико ня не найде.
Най ся вариш журить,
Най ся світ бентежить.
Як то добре в горах,
Тепер ся одлежу.
Небо туй низькоє,
Майже го досягну.
З Богом ми лем двоє,
Більше нич не прагну.
Давно‘м немав часу
Так поговорити.
Не бравим й колбасу,
А такиїм ситий.
Як перо‘м став легкий,
Душася открила.
Іщи кіби мало,
Діставбим і крила.
Бог ня довго слухав,
Вже й сонце сідало.
А на ноги тихо
Роса ми лягала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269706
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2011
автор: isabel