БУТІК МРІЙ (частина двадцята)

Анна  встала  раніше  і  тихенько  щоб  не  будити  Олега  зібрала  Ангелінку  в  садочок  і  вискочила  з  квартири.  Щойно  вона  вийшла  з  донечкою  за  ручку  до  квартири  підійшла  симпатична  жінка.  Хода,  манера  одягатися  та  і  вся  зовнішність  вирізняла  її  серед  звичайного  ужгородського  середовища,  вона  явно  була  не  місцевою.  Жінка  подзвонила  в  дзвінок  і  Олег  спросоння  спробував  покликати  Анну  щоб  глянула  хто  там,  але  тиша  у  відповідь  змусила  його  накинути  халат  і  йти  відкривати  двері.  Хтось  з  того  боку  дзвонив  настійливо.  Олег  відчинив  двері  і  на  мить  завмер  -  дама  за  дверима  явно  була  не  схожа  на  усіляких  контролерів  лічильників  і  комівояжерів,  як  і  на  прихильників  релігійних  течій  теж.
"Доброго  ранку,  я  вибачаюсь  що  турбую  Вас  невчасно  та  все  ж,  мене  звати  Алла  і  у  мене  до  вас  є  важлива  розмова  особистого  плану".  Олег  від  несподіванки  зніяковів,  повернувши  голову  назад  оглянув  квартиру  і  вирішив,  що  все  ж  не  має  бажання  впускати    незнайомку  у  квартиру  тому  сказав  їй  -  "Добре,  направо  за  рогом  є  кав,ярня  "Едем""  -  давайте  там  за  15  хвилин".
Особливих  варіантів  у  гості  і  не  було  тому  вона  погодилась  і  повернувшись  пішла.  Спустившись  кілька  кроків  по  сходам  вона  оглянулась  і  загадково  посміхнувшись  промовила  -  "Я  Вас  чекатиму".  Олег  швидко  переодягнувся  і  пішов  у  кав,ярню.
Ранкова  кава  була  доречною  і  трішки  допомогла  розслабитись  і  чоловіку  і  жінці.  "Ви  не  представились"  -  розпочала  Алла  першою  "Але  я  знаю,  що  Вас  звати  Олег".  Олег  вчергове  за  ранок  відчув  себе  ніяково,  але  його  задача  на  цю  зустріч  була  слухати.  
Так,  кава  внесла  свій  внесок  в  його  пробудження,  але  зараз  сидячи  навпроти  ранкової  гості  він  все  ж  не  міг  зосередитись  на  серйозних  думках.  Та  і  як  можна  було  інакше,  адже  навпроти  нього  сиділа  чарівна  білявка  з  блакитними  очима.  Її  кучеряве  волосся  було  дуже  доглянутим  і  довгим,  майже  до  спини.  Манікюр,  одяг  -  все  було  бездоганним.    "На  таких  жінок  приємно  не  тільки  дивитися"  -  подумав  Олег.  Тим  часом  Алла  помітила,  що  він  захопився  спогляданням  її  зовнішності  витримавши  кількасекундну  паузу  продовжила  -  "Ви  вчора  були  на  виставці  робіт  художника  Олександра  Зиміна,  я  його  дружина,  і  у  мене  є  до  Вас  дуже  важлива  розмова".
Олег  здивувався  але  промовчав,  йому  було  до  нестями  цікаво  як  же  продовжиться  цей  незвичайний  ранок.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269035
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2011
автор: Ledy WinD