Спалахи недоречності совісті,
Вибухи помсти і гордості
Як свідомість іще не завмерла,
То,зазвичай, від цього верне.
В апогеї своєї безпечності.
Спалахи гніву й ненависті
Сіють в ріллю плодючості
Чорні зерна ненаситної ницості.
І пагони пнуться угору,
Вони ж від народження хворі
Квітами, що пахнуть цвіллю
Свого одвічного предка,
А ймення йому - Наклепник.*
*(Септуагінта тлумачить ім"я Наклепник - як Лукавий)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268972
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2011
автор: Лана Сянська