Якби-то почати цю вже півроку як почату оповідь і оповісти дещо з того всього, що сталося останнім часом? Мабуть варто просто почати, а потім як вже вийде.
Почалося все, звичайно, 23 серпня 1993 року о 23.55,але зараз не про те. У житті кожної людини є певні етапи: безтурботне дитинство, дитячий садочок, школа і ВУЗ(якщо пощастить). Перших двох мене благородно позбавили, а от з іншими двома вийшло трохи краще. Прийшло натхнення написати щось про останній( поки що) етап мого недовгого життя, а саме про моє спудейство, чи то пак студентство, якщо так вам буде зрозуміліше.
Якось моя прекрасна мрія бути лікарем трансформувалася і перекосилася так, що вийшло що я стала спудейкою факультету романо-германських мов в одній досить непоганій академії. Не знаю чому і навіщо так сталося, але факт залишається фактом і для чогось це було потрібно. Пропустимо довгий період літа, очікування результатів вступу і період панічного подавання документів хоча б кудись і перейдемо відразу до посвяти.
Всіх нормальних абітурієнтів посвящали в студенти, а нас в спудеї. Надалі це дуже відображається на людях, можете мені повірити. Ректор щось там говорив і багато смішних чоловічків в дивних мантіях розказували нам про важливість нашого вибору, прекрасність академії і бла-бла-бла… Але нам було зовсім не до того. Нам як завжди пощастило ( абсолютно ясний факт що мені завжди щастить і далі ви зрозумієте чому), на вулиці валив дощ і нас всіх запхнули в чудову аудиторію під назвою П-3. Першокурсників всіх факультетів разом з батьками, дідусями, бабусями , сестрами, братами та іншими родичами навіть для безрозмірної аудиторії П-3 виявилося забагато, тому наша посвята була схожа на проїзд у маршрутці Остріг-Рівне в п»ятницю після 3-ої пари, але про це згодом. Нам ще трошки повішали локшину на вуха і нарешті відпустили, але це було ще не все. Потім нас привітала наш декан з прекрасною англійською вимовою радянських часів і здається на цьому кошмари дня «посвяти в спудеї» закінчилися. Чесно кажучи, далі пам»ятаю не дуже, тому перейдемо відразу до знайомства з групою.
Було проведено суперчесне оцінювання наших знань і розділення нас по групам за рівнем наших знань, але чомусь, абсолютно випадково, до нашої групи потрапили люди, прізвища яких починалися з літери «П», «Р», «С» і «Т». Спочатку розповім про двох людей, які спочатку були в нашій групі, а потім вже не були. Першим був хлопець, дитя з вигляду, з довгими патлами і за яким вже бігали купами дівчата. Але потім виявилося, що він розумніший від нас і в деканаті щось там наплутали і його перевели в 1 групу (наша 2-га, а точніше 122). Але чомусь в мене закралися такі сумніви, що через дефіцит хлопців на ін»язі його перевели в групу, де не було так багато хлопців як у нас. В нас було їх аж 3! Надзвичайно багато для підгрупи і тому їх в нас залишилося всього лише 2. Другою «перехідною» особистістю була дівчина, яка сказала що ми всі тупі, а вона розумна і що їй не подобається колектив нашої групи( так і сказала! Прямо коли її запитали що вона думає про свою групу). Цього наша група стерпіти не змогла і її перевели в іншу групу. Отже тепер про саму групу. Почнемо з хлопців. Анрій, чи то пак Ендрю ( як він воліє себе називати) недурний, але жахливо лінивий хлопець, який завжди вміє викрутитися нічого не знаючи, талант очевидний; намагається читати реп (ховайся в жито, накривайся колосками), трошки схожий на тхора, а загалом непоганий і добрий хлопець. Тарас, він же Жора (чому Жора, ніхто не знає. Тільки Ендрю) , дивакуватий, але розумний, легко піддається впливу свого сокамерника на квартирі, тому часто друшляє пари, нічого не вчить і завжди десь не з нами, коли його щось запитують здивовано кричить: «Аааа!...». Зате це завжди веселить всю групу. Лариса, темна конячка про яку ніхто нічого не знає, розумна, але дуже тихенька, ніколи не висовується. Катя, цікава, неординарна і унікальна особистість яка завжди виконує те, що задано, що доволі дивно в нашій групі, за це її чомусь не люблять, але вона класна. Таня, вважає себе дуже гарною і розумною (якщо з першим ще можна трохи погодитися, то з другим вже важче). Чимось схожа на Ендрю, може з нічого зробити щось і викрутитися з ситуації. Теж цікава, з нею приємно дискутувати, принаймні вона виявляє до цього бажання, ентузіастка і егоїстка. Далі в ряду сиджу я , але мене ми пропустимо. Руслана, дуже тихенька, навіть коли запитають мовчить, ніхто не знає навіщо вона пішла на англійську філологію, з англійською вона трохи не ладнає і не має навіть бажання ладнати. Юля, ентузіастка, блондинка, виявляє бажання щось робити, щось намагається, загалом непогана дівчина. Лєна, просто нормальна людина, паталогій не виявлено:). Маша, творча і цікава, атеїстка, з нею можна гарно поспілкуватися, але тяжіє до течії «бути як всі». Ось так я бачу нашу групу, люди звичайно набагато складніші, ніж я їх описала, але це лише загальні ескізи моїх суб»активних вражень. А загалом група в нас найкрутіша і найкраща!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268844
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2011
автор: мурашка