Великая цель всякого человеческого существа — осознать любовь.
Вселенная обретает смысл лишь в том случае, если нам есть с кем поделиться нашими чувствами.
Пауло КОЕЛЬО
Про що ти мовчиш? - Як вперше, про вірші.
Все тільки мовчу і пишу...
І досі не вмію мовчання довершить,
Ту тонку із слів мережу.
Молюсь на грозу і сповідую літо,
Посилаю у небо листи...
Зірки читають їх непомітно.
Вітер мріями шелестить...
А я пишу вірші про Всесвіт,
Про Галактику душ, почуттів...
(Мій блокнот від безсоння марить,
Бо це ж не спокій, що він хотів).
У кожного слова - півсотні значень.
Для чиєїсь душі - якесь - та - істина...
В мене Доля не просить пробачення
За одне - на двох - розділене відстанню.
Я можу не знати, коли і від кого,
Але суть поселилась в мовчанні...
Телефонними монологами
Поєднались думки з зірками...
Суть єдина! Єдино - правильна? -
Треба дивитись в одному напрямку!
Коли з минулого - то з минулого!..
Суть промовляють подумки..!
- Аби ти знала, про що ти пишеш...
- Рівно про те ж, про що і мовчу!
Пізнати любов - сутність найвища!
А сенс має Галактика, коли її хтось почув!
23.06.11 02:16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268835
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.07.2011
автор: Аліна Шевчук