Душа боліла,душа кричала:
Чому у світі добра так мало?!
Чому так мало тепла,любові,
І так багато страждань і крові?!
Висять усюди святі ікони,
Штурмують груди церковні дзвони,
Гримить над світом Отець Небесний:
Ви - сестри й браття! Ви - браття й сестри!
А "браття й сестри"... Неначе й люди -
Благочестиві завжди і всюди:
Благочестиво плюють на Правду,
Благочестиво хулять і крадуть.
Благочестиво - заради справи/?/-
Вчинити можуть бенкет кривавий...
Лагідні очі,вуста медові -
В пазусі камінь, чи не пудовий.
Гей, фарисеї! Гей, вурдалаки!
Люди ж ви!.. Люди,а не собаки!
Серця розкрийте. Розплющіть очі!-
Земля любові... Любові хоче!
Не треба кривди! Не треба крові!
Хай розіллються ріки любові!
Садами квітнуть усмішки щирі!
Так гарно,люди,в добрі і в мирі !..
Душа кричала,душа боліла!
Більше терпіти було несила -
Злетіла птахом у вись - на волю,-
Шукати Правду, і кращу долю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268818
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2011
автор: Василь Царинюк