Мамина хата.
В кутку,коло печі
сіли спочити мої думки.
Впав поза вікнами змучений вечір,
ніби її роки.
Ватру наклала.
Хату прибрала.
Свіжої внесла води.
Все,що голодне,нагодувала -
звичні турботи й труди.
А поза тим посивіле волосся
в косу вдовину сплела.
Все,що збулося,чи не збулося,
думка,нарешті,знайшла.
Ніч виколисує місяця в лоні.
Стомлене серце молиться Богу...
Ось відпочинуть на хвильку долоні -
бо завтра знов - у дорогу....
Подих останній пригаслої ватри
в серце собі забираю...
Мама турботи й опіки варта -
я тепер знаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268425
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2011
автор: Анничка Королишин