Мій Грааль – це чаша, дана Богом. Бог ставить людей на її дно і підстраховує. Ми дивимось у небесний овал і бачимо там реальність, усю – поверхневу і глибинну. У той момент, коли ми ставимо когось вище Бога, чаша перевертається, накриває нас. У нас залишається обмежена кількість часу і кисню. Ми бачимо тільки об’єкт свого обожнювання і той примарний. Реальність завмирає в передчутті кінця вічності чи вічного кінця.. а внутрішня реальність закривається на три оберти. Бог підстраховує.
Мій вибір – відкрити замок. Раз( в ім’я Отця), два (і Сина), три( і святого Духа). Бог втішено допоможе перевернути чашу і скотитись на дно Граалю. Рестрат!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268416
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2011
автор: Наталка Тактреба