Читаю. Мрію. Розумію.
Принаймі, так мені здається.
Я прагну бачити, збагнути
Прозорий почерк Твого серця,
Душі відверті закарлюки.
І творчості щасливі муки.
Скажи, чи це мені вдається?
Твоє: " Не смій! Не зачіпай!" -
Пройшло гостріше, чим косою
По серцевині й мого серця!..
Так де та мить нікчемна, грань
Та, за якою вже з сльозою
Благає ТВОРЧІСТЬ: " Не порань!"?
Читаю. Мрію. Сподіваюсь.
Пишу. Надіюсь. Сповідаюсь.
У кожнім вірші, букві, слові.
Їм віддаюсь
Як вперше.
З болем.
Щоб сяяла душа... Прозора...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268365
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.07.2011
автор: Ольга Медуниця