В автомобілі я відчула як закриваються мої повіки.-Діано, ти не проти того якщо на слідуючій неділі тебе огляне лікар?-
-Він чоловік?-Так,це чоловік,я пам'ятаю,що ти не любиш гінекологів жінок.--Добре,я не проти,якщо ти так вважаєш саме так
і буде.--А ще сьогодні мені потрібно закінчити деякі справи,тому сьогодні додому тебе відвезе водій,я буду пізно.--Добре.
Що він сказав?водій,який водій.Мене трохи нудило,я попросила зупинити автівку,я вийшла,я хотіла вийти лише на хвильку...
І чого мене понесло до того дуба,я схилилась трохи біля нього,у мене щось шуміло в голові,я трохи присіла обпершись об ту
деревину,лише на секундочку,і звідки вона виповзла?Змія,справжнісінька змія,очі в очі.Я розуміла,що мені не можна й моргати,
і чого мене так нудило,долі секунд їй було достатньо,щоб впитись мені у руку.Через мить я сиділа у машині,кров...по ногах
кров,багато крові,вже скоро я нічого не бачила,лише чула як шум стихав у голові і нарешті стих.Що було далі я не пам'ятаю,
та коли відкрила очі,то побачила стелю і холодні білі стіни,поруч сидів Оест,підпираючи руками голову,він глянув на мене
і мені здалось,що то не його очі,він взяв мене за руку і прошепотів-Діано,пробач це я у всьому винен,якби ж я знав,я б
ніколи,ніколи,та ті бумаги,на той момент вони мені здавались такими важливими,пробач мене.--Що зі мною?--Ти втратила трохи
крові,це через шок,то був вуж,то не змія.--Я...я втратила дитину?!-Відповіді не було.Так,я її втратила,я немічна,не
вберегла,не зуміла...В той момент мені хотілось,щоб поруч була мати,хотілось розради.-Діано!Діано!Відкрий очі!Мені дуже
потрібне твоє прощення!-
Діано,відкрий очі!-Оресте,чому ти так кричиш?-Боже Діано як ти мене налякала!-Я провела рукою по нозі,-А кров?Де кров?
І змія...Де вона?--Яка кров?Яка змія?-Я поглянула на руку слідів від укусу не було,я зраділа.-Оресте,обійми мене сильно
сильно,це лише сон,страшний сон.Після того сну у мене все трусилось,увесь день боліла голова і ніякі антидепресанти не
знімали той біль,та ще й з самого ранку завітала Світлана Федорівна.-Діано,зайдіть будь ласка до мене.Цього разу Світлана
Федорівна не діставала чашки,вона взяла купку листків,що лежали на столі-Діано,я не знаю,що мені з вами робити,ось це,
це все заяви на звільнення і думаю це ще не всі.-Саме про це я і хотіла з Вами поговорити,я не збираюсь,я не хочу бути
завідуючою дит.садочку,а ці заяви мене зовсім не хвилюють,бо мої очі залишаться там де й були,я піду Світлано Федорівна
на мене чекають діти.-Як то?То ви відмовляєтесь?-Так,я відмовляюсь.-Тоді,тоді навіщо всей цей маскарад,тоді я зберуся силами,
й ще трохи попрацюю,та й не дозволю я цій Лесі мене посунути,я ж...заради Вас.-Вам дуже личить цей костюм,я піду...
Голова,що з нею коїться,чому так болить голова і усередині щось ниє,ниє.
В обід зателефонував Орест-Діано,як ти?--Добре,у мене все добре,то коли той водій за мною приїде?--Я сам тебе заберу,
після роботи я домовився з лікарем,він має змогу оглянути тебе.--Тоді я чекатиму на тебе.
в тиху годину спали усі,Єгор запропонував поспати,у мене пе було сил,це була слушна думка,я теж помістилась у тому ліжечку
у тому ліжечку мені ставало краще,та я не могла закрити очі,щойно я їх закривала на мене дивились ті очі,пронизливі
колючі очі.Я мала себе чимось зайняти,та чим?Як же я не додумалась,водоспад!Озеро!Я згадувала той світанок,непомітно до
мене підкрались мрії,мої далекі мрії.Я бігла по піску,теплому приємному піску,а хвилі торкались моїх п'ят,згодом я бігла
назустріч тим хвилямякі вони хороші,теплі,вони співали мені колискову,я відчувала спокій і гармонію,бо поруч біля мене була моя
родина,мій коханий чоловік,а ще у тих хвилях ми ловили маленьку русалочку,вона була схожа на маленьке янголятко,її кіски були
заплетені,вона то щезала у воді,то знову з'являлась,а її кіски залишались сухими,мені так хотілось погладити те волоссячко,
та коли я наздоганяла і вже,ось,тримала у руках,вона ховалась у воду і перетворюівалась на рибку,наче граючись зі мною,а
потім знову з'являлась і знову ті кіски,ніби ніхто й краплею до них не торкався.-Діано,поглянь скільки русалочок,он там,
та мені не хотілось тих,мені хотілось цю,з сухими кісками.Поки Орест мене відволікав,вона щезла,тоді я засумувала.
Мій чоловік виніс мене на беріг,на теплий пісок,я лежала на тому піску,мов на теплій ковдрі,а наді мною спливали хмарки
різної форми,ніби там було царство звірів.Коли я підійняла голову,вона знову була на поверхні води,вона кликала мене,
вона любила гратись.-Оресте,поглянь,знову та дівчинка з білявим волоссячком,злови її для мене,ти ж казав,що все прекрасне
на землі,то для мене,я хочу мати таку дівчинку.-Пані Діано,прокиньтесь,уже всі діти встають.-Дякую,мій хлопчику,ходімо
вмиватись.Після тихої години Єгор розповів мені гарну новину.-Пані Діано,я зробив все так як ви казали,коли я подарував
той малюнок мамі,вона так мене обійняла,а тато,увечері подарував їй .-От,бачиш,як добре,ти малюй Єгор,малюй частіше їм ті
малюночки і все буде так,як ти того забажаєш.-Правда?-Найправдіша правда,повір мені.-Я вам вірю.
Після роботи ми їхали до лікаря,лікар недовго мене оглядав,потім покликав Ореста.-Ну що я вам можу сказати,вам потрібно
зняти тонус,ви занадто схвильовані,може ви забагато працюєте?може вам поїхати до моря?трохи пізніше,не зараз,у вас трохи
збільшена матка,тому через тиждень я чекаю на вас,за цей час будуть результати аналів,якщо відчуєте втому, просто лягайте
і відпочивайте,удачі.
Орест подякував лікарю і ми вийшли.Біля самого виходу я відчула подих квітів.-Оресте,що це так пахне?-Це олії,
ефірні олії.-Я хочу їх нюхати.Кожен аромат мав свою силу,та для початку Орест вибрав жасмин,цитронелуі полинь,а мені
сподобався аромат неролі і пачулі.
Салон автомобілю перетворився на парфумований відділ,по дорозі я змішувала краплі тих аромомасел і відлітала у вир,
а небо покривалось чорним плащем,наближалась гроза.
Боже!Невже уе ти створив стільки ароматів?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268024
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2011
автор: Ольга Ратинська