Перечекаю дощ під накриттям,
Щоб випадково не потрапив в душу...
Як дар небес дано одне життя,
Тому його прожить не марно мушу.
Переплету печальні сторінки
У книзі долі вірою й любов*ю.
Та шлях до істини такий хиткий,
Що можна впасти, захопившись грою.
Перетерплю образливі слова,
Необережно кинуті у спину.
Якщо болить - я, значить, ще жива,
Якщо соромлюсь - значить, ще людина.
Перечекаю дощ, щоб далі йти,
Своє життя тримати на долоньці.
Щоб якось серед безлічі світил
Яскраво запалало моє сонце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267309
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2011
автор: Просто Тетяночка