У закутку глухому,
Є потаємна нірка.
В тій потаємній нірці
Живе сіренька мишка.
Натура дуже скритна
В тієї сіромишки –
Вона все робить спритно.
Вона все робить нишком.
Обачна, непримітна,
Химерні має звички –
Збирає й зносить в нірку
Непотріб і дрібнички.
Проворна, наче дзиґа,
Котка, мов крапля ртуті,
Як тінь, нечутно шмига,
І підбирає речі
Приховані чимдалі
й ретельно позабуті.
У неї там брязчальця
цяцьок давно поломаних,
блищальця од люстерок,
обгортки від цукерок,
зелений мідний цвях.
Надумані завади,
злодійкуваті зради
у мислях і в серцях.
Не прощені образи,
розбиті образи,
висять разками стрази
лукавої сльози.
Лежать злорадні втіхи,
німі підступні змови,
як лушпа від горіхів –
личини нелюбові.
Дрібно сіромишка
лапками пряде:
вишукує затаєне
од Бога і людей.
Господарює мишка
По всій твоїй домівці:
Винюхує у ліжку,
Петляє по долівці.
В пітьмі і павутинні
Нори, що несть їй дна,
Хранить скарби предивні
Істотина чудна.
Фрагменти ницих пристрастей,
Детальки заздрих мрій…
Навіщо всі ці розсипи
Істотині чудній?..
10.02.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267253
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.06.2011
автор: Валя Савелюк