.
"Маленькие дети!
Ни за что на свете
Не ходите в Африку,
В Африку гулять!
В Африке акулы,
В Африке гориллы,
В Африке большие
Злые крокодилы
Будут вас кусать,
Бить и обижать,-
Не ходите, дети,
В Африку гулять."
(Корней Чуковский "Бармалей") (епіграф до "Вступу")
"Десь, колись, в якійсь країні
Проживав поет нещасний,
Тільки мав талан до віршів,
Не позичений, а власний."
(Леся Українка «ДАВНЯ КАЗКА») (епіграф до частини 1)
Вступ. Пародисти і поети.
Не ходіть, поети,
В Інтернет гуляти
Ні за що на світі,
Прошу, не ходіть!
Там вас вже чекає
Пародистів зграя -
Вірш ваш розтерзає
Й проковтне за мить.
Вірш ваш скопіпастять,
Вірш ваш занапастять,
Вірш ваш на цитати
Миттю розберуть.
Рими ваші вкра́дуть,
Вислови і фрази,
Всі як є словечка -
Ой, це просто жуть!
Розберуть той віршик
На інгредієнти,
До молекул майже -
Зважать на вагу.
Потім щось відріжуть,
Потім щось пришиють,
Потім перемісять
На м’ясне рагу.
Ой, ті пародисти -
Віршоманудисти,
Що усюди нудять:
«Плавки мої де?»
Ходять зовсім голі
Та шукають одяг
Зовсім без потреби -
Їм його не тре'..
Частина 1. Поет і пародисти.
Десь, колись, в якійсь країні жили пародисти -
Вони ві́ршів не писали - та хотіли їсти.
Лиш побачать десь поета з ві́ршем чи сонетом -
Цап-царап його за патли - й на фарш, на котлети.
Порубають того ві́рша, чи того сонета,
Й кажуть: «Що ж, аби не гірше! Молодець, поете!
Понаписуй іще ві́ршів, всі – собі на згубу...
Бо ми хочемо так їсти, аж чешуться зуби.
Та лиш ти народиш ві́рша - чи в муках, чи легко,
Ми - завжди напоготові! (його зразу зжерти).
Відгриземо спершу вуха, потім – хвіст і ніжки,
А тобі, тобі – послухай! – залишимо ріжки»
...
Така доля всіх поетів поміж пародистів,
Що тих ві́ршів і не пишуть, але - хочуть їсти...
Частина 2. Поет - пародисту.
Не боячись твоїх пародій
(Хоч на мої всі ві́рші втни),
Я вийшов просто із народу,
А ти, напевно, з … бузини.
І хай тобі в долоні плещуть,
Хихика хтось тихенько тут -
Забий на все!.. Повір, що краще
Писати ві́рші, аніж ... блуд.
Та менше з тим… Того ж – побільше…
Ну, отого… Ну, ти усьок…
Коротше, йду писати ві́рші…
А ти – пародії… Осьо…
З тобою зійдемось у герці -
Нехай подивиться народ -
Все ‘дно не світить нам безсмертя…
Це я, поет – тобі, пародь!
А, може, й світить – як зумисне
В поему нас поет візьме…
О, мить чарівно, зупинися!
Бо ми - вже класики! Бігме!
Частина 3. Пародист, котрому не дано.
Напишеш ти: «Любов ще, може бути,
В душі моїй не згасла до кінця…»
Тут пародист припреться - чорт на ступі:
«Тягни кохану в ліжко до вінця!»
Напишеш ти: «Красиве чи корисне?
Троянди краще? Може, виноград?»
А пародист: «Як рак у вухо свисне,
То зрозумієш, може? Ой, навряд...»
Напишеш ти: «Така любов буває
Одна на тисячу з найкращих літ»
А пародист на те: «Гормони грають?…
Та збігай до Тетяни через пліт»
Напишеш ти: «Ромео і Джульєтта" -
Сумна ця повість, ще й яка сумна»
А пародист: «Карету нам, карету!
Та і вина веронського, вина!»
Напишеш ти: «Летять, летять у небі
У міжпланетний вирій НЛО»
А пародист: «Насправді? Без потреби
Над автором експериментів не було?»
Ти напиши рядки хоч геніальні,
З сюжетом action, як у тім кіно –
Спаплюжить їх бездумно й тривіально
Той пародист, котрому не дано.
Частина 4. Не ображайте пародиста.
Не ображайте пародиста -
Бо він умить вам здачі дасть:
Підкаже - де не зовсім чисто,
Підкине - хоч би шістку в масть.
Нехай ви туз козирний, дама,
Король піко́вий чи валет –
І пародист походить від Адама, -
Не гірший в нього, мо’, сюжет.
…
Б'єте́ у груди: “Ми – Поети!
Поети – ми! А ти – ніхто!
Це ми - «Ромео і Джульєтту»!
А ти – хіба що «Дід Піхто».
«Ні, ну скажи, що не вар’ят ти!»
«Та ти – Ніхто з ім'я́м Ніяк!»
«І як посмів ти насмія́тись
Над почуттями, маніяк?!»
«В нас надчутливі душі, нерви
І дух Поезії щодня,
У нас алмази чисті, перли -
Ти розтоптав їх, ач, свиня!»
«Свиня, свиня, тобі негоже -
Куди ти преш в калашний ряд?!
Не бачиш, тут одні вельможі:
Всі, як один – не кум, то брат.»
«Давай, іди куди подалі!
І не вертайся взагалі!»
«Давай, давай, крути педалі!»
«Ні, лиш поглянь, що він наплів!…»
…
«Пішов поет, невільник честі,
Впав, осоромлений» - і ти,
За те, що був лиш пародистом
Як він, теж змушений піти…
…
А ви лишайтесь, любі друзі,
Пишіть про щось чи про ніщо,
Римуйте ті рядки в натузі,
Хоч вийде – куряче лапшо…
Та не засмучуйтесь тим дуже –
На сайт сміливо вірш кладіть:
«О, як чудово, милий друже!»
«О, зупинись, чудова мить!»
...
Хвалить зозуля півня теж,
Як він її – без меж, без меж…
Частина 5. Прощальна пісня пародистів.
Не стало більше на ПМ
Пародій жодних -
Зостався лиш Даймон Пеем
Післяпародний.
Учора видав він указ
Про пародистів -
Чого з них кожного чека
По падолисті.
Спусті́ло чисто на ПМ -
Лиш вітер свище,
Немає більше тут поем
Про пародистів.
Не стало па-, не стало ро-,
Не стало –дії,
А на рулетці лиш зеро́
У ностальгі́ї.
Даймон Пеем, Даймон Пеем –
Що ти нако́їв,
Ми не чекали на ПМ
Війни такої.
Останній з нас, як могікан,
Живе в криївці,
А реєстровий отаман
Пасе десь вівці.
Та ми повернемось колись,
Даймон Пееме,
Не вічний бо ні падолист,
Ні прикра тема.
Ти схаменись, Даймон Пеем,
Зіскоч із теми.
…А ми дороги прокладем
В криптосистемах.
Епілог. «Ефект метелика» (лекція у школі майбутнього)
Пропали в грудні пародисти,
На Новий рік - гапли́к поетам,
У січні зникли гонористі
Філологи з високим злетом.
А в лютому – філологи́ні
(Їм що не вірш - ковток повітря),
Такі красуні, мов богині…
Зник і Парнас - як здуло вітром.
За ним Пегас – нещасна кляча,
(Без їжі і недовго дихав),
Застигла Муза, ледь тремтя́чи -
Не надихає більше стиха.
Погасло Сонце, і планета
До "нуля Кельвіна" дісталась -
У гравітації тенетах
І не зоріло, й не світало…
З Галактик – точка. І - пропала
Зненацька, наче сніг весною…
…
Не піднімайте, учні, галас -
Став Інтернет тому́ виною!..
Ні, уточню – одна лиш тема
На сайті, званому "Майстерні"…
Отак працює, діти, схема -
«Ефект метелика» мізерний…
25.06.2011 - 25.11.2011
* Скопіпастять - неологізм комп'ютерної ери. Утворений від англійських слів copie (копіювати) та paste (вставити), що означає початок та завершення копіювання файлу, тексту і т. п.
** "Вступ" - на мотив пісні з мультфільму "Айболит-66".
*** "Частина 5" - на мотив пісні "Паромщик".
**** ПМ - сайт "Поетичні майстерні".
***** Даймон Пеем - один з клонів адміністратора сайту.
****** "Указ", "тема" - конкурс, оголошений на ПМ ("По падолисту смерть і пародисту").
******* "Ефект метелика" — термін в природничих науках, що позначає властивість деяких хаотичних систем. Незначний вплив на систему може мати великі і непередбачувані ефекти де-небудь у іншому місці і в інший час. Тобто невелика флуктуація початкових умов спричинює непередбачувані наслідки. Схожа ситуація трапилася з героєм оповідання Рея Бредбері «І пролунав грім»: герой випадково розчавив метелика під час туристичної подорожі в минуле на машині часу, що спричинило значні зміни в теперішньому «часі» героя. Подібний ефект отримав назву "ефекту метелика".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266886
Рубрика: Поема
дата надходження 25.06.2011
автор: Le Magnifique