Ти-пісок розпечених пустель
На моїх просолених долонях.
Ллється з неба ніжна акварель,
Літнє сонце мружиться спросоння.
І в обличчя дихає трава
Ледь відчутним пряним ароматом!..
Ти-мої несказані слова,
Цим словам вже піснею не стати.
Цим словам не буде вороття,
Ні весни,ні розквіту,ні...смерті!...
Так живу,вхопившись за життя,
В цій страшній,безглуздій круговерті!
Так пливу,пірнаю в каламуть
Буднів монотонних і тривоги,
А літа життя моє несуть
На нові,незвідані дороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266735
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.06.2011
автор: Наталя Данилюк