Дощ шампанським стікав по обличчю
І п'янив, і з розуму зводив
І байдуже, що буде згодом
Божевільним боятись не личить
І вона потонула у ньому
Божевільному цьому дощі
У його потонула душі
Кожен подих в пориві одному
І манила трава оксамитом
Прилягти на ті покривала
Насолода крізь край здавалось
Сльози щастя були їй як мито
Він торкався руками до тіла
Наче ніжних метеликів зграя
Мов шампанське, що в пляшці грає
Її тіло тоді затремтіло
І нехай вже далеко за північ
І змішалось шампанське з дощем
Їм так добре, що хочеться ще
Під дощем й хоч до перших півнів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266648
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2011
автор: MC_Yorick