Я не хочу попасти у грязь,
На коліна не хочу стати.
Коли грім у душі гримить,
А веселку не варто ждати.
Я люблю щирі думи й слова,
Що співають і з’єднують душу.
А вона, ніби та сон – трава,
Що її шанувати я мушу.
Все віддам, коли сяє вона,
Як ліси медунково запахнуть.
Коли доля в людини одна,
То квітки у душі не чахнуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266422
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2011
автор: Віталій Назарук