Мені тричі снився акварельний сон.Еріх цілував мене і говорив,що все буде добре. Порожнеча та беззахисність дібрались і до мене. "Тобі ще тільки 17!"-говорив він,і його вуста були схожі на полум’я,але холодне. "Раз тобі сняться сни-значить вмієш любити",-він накинув на мої плечі свого плаща і мовчки дивився в очі,намагаючись створити штучне тепло.
Відучора він рідко приходив("Надто багато справ у мене").Це відмазка.Мене ж більше цікавить питання добра і зла,ніж питання цієї Богом забутої планети.І навіщо будувати ковчег,якщо дерево вже не в моді?
Все-таки я була щаслива,що він пішов.Пішов,віддавши патент на мене зовсім іншому.І Еріх вже не снився...
У снах я знайомилась з підсвідомістю,а вона окидала мене зневажливим поглядом.
Мені тричі снився акварельний сон,але щодня приходив дощовий ранок і одним помахом змивав його:акварель-бо солодка,але нетривка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266342
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2011
автор: Олена Ганько