Кажуть що життя схоже на чорно-білу смугу. Після чорної завжди є біла. Але чомусь ніхто не уточнює довжину цих смуг. Чекати…А скільки часу? От якби я знала коли здійсниться мрія, хоча б одна малесенька. Все минає. А коли? Час гоїть рани. Щось я того не відчуваю. Чи може мої рани занадто великі в порівнянні з тими про які говорять? Існують ліки від усього. Але тільки не від кохання. А було б дуже доречно якби можна було випити чарівну пігулку і забути все що було. Неможливо. Напевно це випробування через які варто пройти. Цікаво чи багато їх ще буде. Ми самі будуємо свою долю. А що я можу збудувати якщо будувати нема з чого. Доля то не дім. Хоча кожен хто приходить у твоє життя, вносить якусь свою маленьку часточку. Напевно з них і будується та доля. І коли місія виконана, людина просто зникає. А ти заспокоюєш себе тим що зустрінеш когось іншого. І так проходить життя. А може варто зупинитися? Може варто тримати біля себе тих, хто тобі потрібен? Але люди, не тварини. Їх не заставиш бути з тобою якщо навіть сильно тобі того хочеться. І хто придумав ці пари. Півжиття шукай свою половинку і невідомо чи взагалі ти її знайдеш. Якщо людина повинна обов’язково зустріти свою частинку, як у тій легенді, то чому більшість самотні? Невже дехто не заслуговує на щастя. Але це ж несправедливо. Які тоді критерії відбору? Якщо б знати що ти приречений, то не чекав би і не шукав. Жив би собі спокійно сам і знав що інакше не буде. А так невизначеність. Найгірший стан…Сам не знаєш що ти хочеш. Щось би змінити, але що? А може людина особлива і не входить в рамки сучасного життя. Що ж тоді? Напевно нічого не зміниш. Життя то рутина, то довга смуга з якої неможливо зробити крок ні вправо ні вліво. Все відбувається так, як має бути. А ми тільки учасники цього безперервного процесу. І тільки сила і витримка допомагає підвестися і йти далі. Навіть не йти, а помаленьку ступати. А так би хотілося щоб хтось ніс тебе на руках…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266031
Рубрика: Нарис
дата надходження 20.06.2011
автор: seule_fille