Вона не янгол з мертвими плечима,
Де мусить бути слід її крила.
Вона дівчисько з карими очима
Мені здається, що небес зоря…
Вона ніколи не шукала щастя,
Усім здавалось: «бігає – жива»,
Але у серці каялось нещастя,
Їй безтурботній так кортить тепла…
Тепла чужого, щоб хоч хтось ділився:
Своїм добром – запрошував у сон,
Хоча б на мить їй сон п’янкий приснився,
Бажає серце битись в унісон…
Якщо бажаєш матимеш своє:
Добро, тендітну радість і любов,
Вона навчилась бачити твоє
Тепер ви разом – завжди добре двом…
Вас двоє. Ви щасливі – ви живі,
Отримала його небес багаття,
Ви діти неба, ви його зірки,
Отримав він твоє забуте щастя…
Блакитне небо хмарами сміється
Коли вона крокує по Землі,
Гаряче Сонце поглядом нап’ється,
Її душі – щасливої душі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265992
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2011
автор: Alexander Marchuk